Інколи, ми просинаємось серед ночі, і... Ми не можемо рухатись, нам важко дихати. Виникає враження, ніби хтось примостився на грудях. З того ляку на згадку приходить "Отче наш". Повторивши кілька разів, відчуваємо, що стає легше. То що ж сталось насправді - поганий сон, хвороба чи дійсно злі духи, які ми відігнали молитвою?

Вчені зацікавились цим феноменом, який отримав назву сонний параліч. Дослідники з Лондонського Університету, які проводили дослідження по даній проблемі пов'язують сонний параліч з парадоксальною фазою сну. Джулія Сантоморо серед основних причин називає чергування нічного і денного графіку роботи, перевтому, відсутність режиму сну.

Сон не можна розглядати, як щось однорідне. Під час швидкої фази сну людина перебуває без свідомості, і всі м'язи настільки розслабляються, що їх стан наближається до такого, коли вони паралізовані. Потреба в кисні зменшується, сповільнюється частота сердечних скорочень. Єдина різниця між швидкою фазою сну і сонним паралічем в тому, що людина з певних причин приходить у свідомість, тоді як мозок (точніше його більша частина)ще знаходиться у фазі сну.

Сонний параліч вперше описав в наукові літературі психолог Віер Мітчел в 1867 році. Його опис в довільному перекладі на українську звучить так: " Пацієнт прокидається з усвідомленням того, де він знаходиться, але не в змозі рухати м'язами. Його прагнення дістати контроль над  власним тілом загрожує гострим розумовим знесиленням. Але варто зробити перший порух і чари зникають".

В різних культурах по-різному називають сонний параліч. Скажімо, у Мексиці "мертве тіло, що залізло на людину", в Китаї "Старечим сном". Єдина добра новина про сонний параліч- це не призводить до жодних розумових чи тілесних пошкоджень.  Виняток, з переляку можна впасти з ліжка. Це досить поширене явище, заявляють науковці, але воно рідко повторяється. То ж в людей немає підстав для хвилювання