Розмарі Браун. Це ім'я не досить відоме широкому загалу наших людей, але досить відоме на Заході. Вона написала три книги, що стали бестселерами, але не книги стали основною причиною її популярності, а записані нею симфонії зробили її знаменитою. В цьому не було б нічого дивного, якби не той факт, що вона взагалі не знала нотну грамоту, не вміла грати на жодному музичному інструменті. Все життя вона прагнула навчитись грати на фортепіано, але це так і залишилось нездійсненою мрією.

В одній з книг, вона розповідає, що одного вечора, ніби провалилась у стан, близький до сп'яніння, а отямившись, побачила перед собою листок з нотами. Вона навіть не могла розібрати, що ці ноти значать. Тієї ж ночі їй приснився сон, в якому перед нею постав вишукано вбраний чоловік. Він повідомив ошелешені Розмарі, що її обрали своїм посередником між світом мертвих та світом живих великі композитори минулих століть, які складали  симфонії, але не мали змоги їх опублікувати. Вони не могли змиритись з тим фактом, що геніальні творіння так залишаться невідомі ніколи і нікому.Серед них жінка називає Брамса, Шопена, Баха, Бетховена, Ференца Ліста, Рахманінова, та інших.

Перші публікації про Розмарі викликали хвилю насмішок у пресі. Але на ноти глянули професійні музиканти, їх вразила довершеність мелодії, що прозвучала. Тоді журналісти виклали версію, що записи могли бути випадково знайдені Розмарі, а це всього-навсього хитро продуманий рекламний  крок, щоб привернути увагу до свої персони. Ця версія існувала до тих пір, поки жінка не подала на розгляд фахівців новий запис, за ним ще один, ще і ще, загальна кількість яких склала близько 400 композицій.

Скоро цим феноменом зацікавились провідні дослідники аномальних явищ. За власне розслідування  взялась відома англійська телерадіокомпанія ВВС. Саме ВВС залучила найвідоміших англійських графомани, криміналісти, досвідчені диригенти. Робота закипіла. Фахівці порівняли стиль, каліграфію, нахили літер і нот, з тими записами, про які достеменно відомо, чиїй руці вони належать. Все зійшлось, тобто той запис, який Розмарі заявляла, що вона почула від Ліста чи Баха, був ідентичний оригінальним записам Ліста чи Баха. Професор музики Ян Парро з Уельського університету, дослідивши манеру гри на фортепіанні під час сеансу (нагадаємо, що вона могла грати лише під час контакту) заявив про те, що жінка  не могла сама створити подібні композиції. Навіть манера дотику до клавіш поставлена неправильно, що видає в ній дилетанта. Передачі про Розмарі Браун, зроблені ВВС, полюбились усім, незважаючи на заяви скептиків про те, що це лише хитрий обман, що розкриється з часом. Нам залишається лише або сприйняти на віру слова Розмарі, або чекати того часу, коли хтось зможе або або довести її слова.