По всій середньовічні Європі ходили легенди про філософський камінь та про те, які можливості відкриваються перед його власниками. Тому людей, які прагнули заволодіти каменем вистачало, як і різних пройдисвітів, які одурювали цих бажаючих. Та інша легенда стверджувала про те, що камінь приносить лише нещастя. Це досить помітно на багатьох людях, які замість почестей та слави, потрапляли в темниці. На совісті імператора Рудольфа другого лежить не одна загублена душа. Переважно це ті алхіміки, які намагались продавати філософський камінь імператору. Та він хотів знати таємницю виготовлення. Що ж трапилось з тими, хто відмовився розкрити її?

Це видно на прикладі Едуарда Келлі, відомим алхіміком 16 століття. За наказом імператора Максиміліана другого він потрапив у темницю, де він мав сидіти до тих пір, доки не відкриє йому таємницю створення філософського каменя. Та йому вдалось вмовити кількох охоронців та утекти. Він довгий час поневірявся Європою, доки не пристав на запрошення нового імператора Рудольфа Другого, та приїхав у Прагу. Певний час на нього виявляли різні почесті, як придворному алхіміку, та невдовзі імператор попросив Келлі відкрити секрет створення каменя. Відмова розізлила Рудольфа, і він наказує заточити алхіміка до тих пір, доки той не розкаже імператору про створення філософського каменя. Друзі алхіміка без особливих успіхів намагались звільнити нещасливця. Та не допомогло навіть втручання англійської королеви.

Келлі вирішив, що потрібно діяти самостійно і він поступово переконує кількох охоронців посприяти йому. Вночі він перекинув мотузку і почав спускатись. Але цей раз доля відвернулась від алхіміка. Мотузка обірвалась, і Келлі розбився насмерть.

Подібна доля спіткала честолюбного страсбурського  ювеліра  Густенговера. Один з подорожніх алхіміків, скористався його лабораторією, лишивши за оплату чудодійний порошок, за допомогою якого, ювелір міг перетворити метал на золото. Щоб не марнувати даремно порошок, він зробив це привселюдно на міські площі, перед самими почесними жителями міста. Експеримент вдався і досить швидко чутки дійшли до імператора Рудольфа другого. Він запросив Густенговера до свого двору. Спершу до нього ставились, як до почесного гостя імператора, та скоро Рудольф другий попросив ювеліра поділитись таємницею, де він дістав "чудодійний порошок." Почувши відповідь, імператор вирішив, що над ним насміхаються, і він наказав помістити ювеліра в темницю, щоб той став більш зговірливий. Але оскільки останній не знав рецепту, залишок життя він провів у тюрмі.

Про те, що таємницею створення філософського каменю володів великий Леонардо да Вінчі. Ніхто цього достеменно не може сказати та пошуки цього каменя не завершаться ніколи, доки існує людський рід.

Корисні посилання Возможно заинтересует купить туалетная вода мужская и женская парфюремия