Алхімія-наука, або псевдонаука, кому як миліше своїм корінням сягає глибоких віків. Завдяки кіноіндустрії в нашій уяві постає згорблений дивакуватий старець, який постійно бурмоче щось собі під ніс, змішуючи різні мікстури, порошки, кислоти та інше в намаганні знайти філософський камінь.Чи існує насправді філософський камінь класична наука відповіла негативно, але... Алхімія ревно береже свої таємниці, оберігаючи їх від випадкових перехожих, які готові пожертвувати всім в обмін на знаменитий філософський камінь.  Чим він так приваблює до себе?

З його допомогою можна добитись тих речей, що не видаються можливим для звичайних людей. Найвідоміші з фактів, які  йому приписують: здатність перетворювати будь-який метал на золото, можливість власнику отримати безсмертя. Цього вистачало для того, щоб не один алхімік поплатився життям за похваляння у винайденні філософського каменю.  В багатьох людей того часу виникало бажання якомога на довше відкласти зустріч з Творцем, щоб відчитатись за власні поступки на грішні землі.

А все почалось в давньому Єгипті приблизно у 3-4 віці. При розкопках єгипетських пірамід, знайдені папіруси, в яких описувалась алхімія. А засновником алхімії вважається Гермес Трісмегіст. Саме через його ім'я алхімію стали називати герметичною наукою. За переказами він написав більше двадцяти тисяч трактатів пов'язаних з  алхімією. На жаль всі вони загубились протягом віків і знайти оригінали не являється можливим. Варто добавити, що підробками творів Гермеса доволі успішно торгували у середньовіччі. Про Трісмегіста залишились лише згадки у грецьких істориків. Саме на його авторитет схиляються давні алхіміки.

Та крім таємничої постаті Гермеса Трісмегіста є чимало історичних персонажів, які відомі багатьма великими відкриттями, і лише вузьке коло людей знає, що їх винаходи є результатом експериментів з пошуку філософського каменю. Можна згадати Геракліта, Платона, Арістотеля та багато інших вчених. Для прикладу, Демокріт видав кілька книг, в яких  детально описував варіанти перетворення різних металів у срібло та золото. Він був посвячений у таємниці єгипетської алхімії. Та через велику кількість бажаючих використати алхімію як засіб для самореалізації та безтурботного життя, алхіміки шифрували свої тексти. Інколи вони робили це з таким успіхом, що багато сучасних шифрувальників не можуть розшифрувати їх роботи. Хоча в разі успіху навряд чи вони про афішують це на весь світ.

Далі алхімію чекає занепад, який тривав до восьмого століття. Після того, як араби завоювали Александрію, вона перетворилась на столицю алхімії. Тут арабські алхіміки зробили велику кількість наукових відкриттів. В місті відкрились нові бібліотеки, університети, читальні, вивчалась медицина, астрономія, математика, і звичайно алхімія. Тут працював відомий арабський хімік Гебер. У своїх творах він пояснював про структуру металів, їх взаємодію і можливість їх перетворення на срібло та золото.

З тринадцятого століття в Європі зростає популярність алхімії. Церква а також королі всіляко підтримують алхіміків, забезпечуючи всім необхідним, в надії отримати завітний філософський камінь, та отримати великі прибутки. Хоча достовірних фактів про успіхи в створені каменю не було, але чутки постійно мандрували тавернами по всій Європі. Це змушувало збільшувати видатки на дослідження в спробі здобути камінь, що в свою чергу породило небачений розквіт науки. Зроблено велику кількість корисних відкриттів, досліджена  сірчані, соляні та інші кислоти, та описана їх взаємодія з нітратами.

В середині сімнадцятого століття більшість класичних вчених піддали нищівній критиці  алхімію, назвавши її прихильників шарлатанами, які ганьблять справжню науку, в надії швидко розбагатіти. На перший план виходить хімія, а її пращур алхімія поволі відходить у забуття.

Полезные ссылки. Если решили сделать ребёнку празник и есть желание купить мягкую игрушку на любой самый изысканный вкус, милости просим. Большой выбор персонажей любимых деснеевских героев